Пелорик — це форма квітки з радіальною симетрією. У нормі квітка стрептокарпуса має лише двосторонню (дзеркальну) симетрію: верхня та нижня частини квітки відрізняються одна від одної. Існує чимало квіткових рослин, для яких радіальна симетрія є природною нормою. Проте для стрептокарпуса це не так. У стрептокарпуса пелорик є результатом мутації.
Причому ця мутація має інший характер, ніж у сенполій. У стрептокарпусів форма пелорик виникла внаслідок змін у генах, які відповідають за просторову розмітку верхніх пелюсток у квітковій меристемі. У результаті верхні пелюстки не формуються як верхні, а їхнє місце займають пелюстки, що розвиваються за типом нижніх.
Однак цим особливості пелориків не обмежуються. Порушення роботи генів, які відповідають за просторову організацію пелюсток у меристемі, впливає не лише на форму квітки, а й на кількість пелюсток. Якщо у звичайного стрептокарпуса квітка складається з п’яти пелюсток, то у пелориків їхня кількість може змінюватися.
Якщо меристема невелика, квітка може сформувати лише чотири пелюстки. Якщо ж меристема розвивається більшою завдяки роботі інших генів, що контролюють її розмір, по колу може сформуватися шість або навіть більше пелюсток.
Іноді утворюється навіть так звана «півторапелюстка». Це відбувається тоді, коли в меристемі залишається більше місця, ніж потрібно для однієї пелюстки, але недостатньо для формування двох повноцінних. У такому випадку пелюстка починає розвиватися як єдина структура, а потім частково розділяється на дві частини, часто асиметрично.
Першим сортом стрептокарпуса зі стабільною формою квітки пелорик став DS-1512, отриманий у 2015 році. Проте робота в цьому напрямку розпочалася значно раніше — ще у 2010 році. П’ять років знадобилося для того, щоб отримати та закріпити цю мутацію.
Як виявилося, для отримання стабільної форми пелорик у стрептокарпуса недостатньо мутації лише в одному гені. Необхідне поєднання кількох генетичних змін. Лише зібравши ці змінені гени в одній комбінації, вдалося отримати стабільну радіально-симетричну форму квітки.
Понад п’ятнадцять років роботи дали вагомі результати. Сьогодні гени пелорик присутні в багатьох сортах у прихованому стані й зовні ніяк не проявляються. Проте під час гібридизації необхідні генетичні комбінації можуть знову поєднатися, і тоді серед сіянців з’являються рослини з квітками пелорик, навіть якщо жоден із батьківських сортів не мав цієї ознаки.
Робота в селекційному центрі Dimetris триває. Нові горизонти лише відкриваються, а кожне нове покоління сіянців дає можливість глибше зрозуміти генетику формування квітки та створити ще більш незвичайні форми стрептокарпусів.
