Причому ця мутація має інший характер, ніж у сенполій. У стрептокарпусів форма пелорик виникла внаслідок змін у генах, які відповідають за просторову розмітку верхніх пелюсток у квітковій меристемі. У результаті верхні пелюстки не формуються як верхні, а їхнє місце займають пелюстки, що розвиваються за типом нижніх.

Однак цим особливості пелориків не обмежуються. Порушення роботи генів, які відповідають за просторову організацію пелюсток у меристемі, впливає не лише на форму квітки, а й на кількість пелюсток. Якщо у звичайного стрептокарпуса квітка складається з п’яти пелюсток, то у пелориків їхня кількість може змінюватися.

Якщо меристема невелика, квітка може сформувати лише чотири пелюстки. Якщо ж меристема розвивається більшою завдяки роботі інших генів, що контролюють її розмір, по колу може сформуватися шість або навіть більше пелюсток.

Іноді утворюється навіть так звана «півторапелюстка». Це відбувається тоді, коли в меристемі залишається більше місця, ніж потрібно для однієї пелюстки, але недостатньо для формування двох повноцінних. У такому випадку пелюстка починає розвиватися як єдина структура, а потім частково розділяється на дві частини, часто асиметрично.

Першим сортом стрептокарпуса зі стабільною формою квітки пелорик став DS-1512, отриманий у 2015 році. Проте робота в цьому напрямку розпочалася значно раніше — ще у 2010 році. П’ять років знадобилося для того, щоб отримати та закріпити цю мутацію.

Як виявилося, для отримання стабільної форми пелорик у стрептокарпуса недостатньо мутації лише в одному гені. Необхідне поєднання кількох генетичних змін. Лише зібравши ці змінені гени в одній комбінації, вдалося отримати стабільну радіально-симетричну форму квітки.

Понад п’ятнадцять років роботи дали вагомі результати. Сьогодні гени пелорик присутні в багатьох сортах у прихованому стані й зовні ніяк не проявляються. Проте під час гібридизації необхідні генетичні комбінації можуть знову поєднатися, і тоді серед сіянців з’являються рослини з квітками пелорик, навіть якщо жоден із батьківських сортів не мав цієї ознаки.

Робота в селекційному центрі Dimetris триває. Нові горизонти лише відкриваються, а кожне нове покоління сіянців дає можливість глибше зрозуміти генетику формування квітки та створити ще більш незвичайні форми стрептокарпусів.

Запис Пелорик, або зірка у стрептокарпусів спершу з'явиться на Dimetris.

Як правильно називати бульбові бегонії з величезними квітами
Більшість любителів бульбових бегоній знають наш шлях у гібридизації цих чудових квітів.
А для тих, хто не знає – ось усе від початку.
У далекому 2013 я відкрила для себе цілий світ. Я й не припускала до того, що всім нам відомі бульбові бегонії можуть мати настільки величезні квіти, як я побачила у шотландських колекціонерів. Вони досягли найвищої майстерності у вирощуванні!

Спочатку я просто милувалася із завмиранням серця, потім почала вивчати агротехніку. Зізнатися, що більше я читала, то більше розуміла, нам вони не підійдуть. Клімат у Шотландії суттєво відрізняється від нашого. Так, якщо в Шотландії досить недорогих вентиляторів, нам знадобляться потужні кондиціонери. Ну і багато місця, дуже багато – це великі рослини.
Павло вислухав усі мої за і проти і рішуче сказав: займаємось цим напрямком!
Отримати бегонії з Шотландії виявилося непросто, тому що потрібно чекати сезону, коли бульби заснуть (а це буде вже занадто холодний період для пересилання), і друга складність у тому, що продавець не може знати заздалегідь, які сорти у нього будуть у надлишках. Ось які будуть – ті й надішле.

І я чекала, але не склавши руки.

Протягом усіх тих довгих весняних та літніх місяців, поки я чекала відповіді від шотландського колекціонера про наявність, я купувала бульбові бегонії, які мені були доступні тут. Бульби голландських сортів я купувала у садівничих магазинах, інші сорти купувала живцями у місцевих колекціонерів.

Так, клубеньки з Шотландії, прибувши в морозному грудні, потрапили в теплу бігонієву сім’ю з різних бегоній.
Як тільки це стало можливим – ми відразу взялися за гібридизацію. Метою було отримати щось прекрасне та нове. У роботу пішли сорти, які ми відібрали з усього, що було придбано: і бегонії від шотландських колекціонерів, і бегонії з магазинів садівництва, і бегонії від місцевих колег.

Так у нас вийшли DS-Бантики – ампельна бегонія з величезними квітами-бантами, DS-Весна з гофрованими пелюстками, DS-Бомба (дочка DS-Весни) з яскраво-рожевими гофрованими пелюсками, DS-Жар-птиця з білим сяйвом множинними серединками та інші.

Тепер я розповім історію, яка відбувалася паралельно із нашою роботою.

Вперше на всьому пострадянському просторі ви побачили бегонії із гігантськими квітами саме у нас. Я з невгамовним захопленням вирощувала, фотографувала і показувала їх вам, і казала: подивіться, які прекрасні шотландські бегонії!
Я називала їх шотландськими, бо купила їх у шотландських колекціонерів. А самі шотландські колекціонери називали їх бульбовими бігоніями. Просто бульбові бегонії, та й годі.
Сьогодні я ще раз уточнила це питання, поставивши його, мабуть, найвідомішому колекціонеру бегоній – Phil Champion. Він сказав, що у них немає жодних додаткових слів до назви «клубневі бегонії», і що особисто свої бульбові бегонії він називає Виставковими. Якщо ви їх ще не бачили – подивіться, це неймовірної краси та розмірів квіти, і вони у нього справді Виставкові!
Прикметник, який я додавала до «клубневої бегонії», мала територіальний характер. Ті бегонії були створені чудовими гібридизаторами, які мешкали в Шотландії. Чесно кажучи, я не знаю, можливо, серед гібридизаторів були не лише люди з Шотландії. Але, я купила їх там. Саме тому називала їх шотландськими.
Тобто. коли ви чуєте словосполучення «шотландські бегонії», ви повинні розуміти, що не йдеться про ботанічну назву. Це просто назва, яку вигадала додавати до «клубневих бегоній» я і тільки для тих бегоній, які отримала з Шотландії. І ні для яких інших!

Ця назва людям сподобалася, прижилася і хтось із читачів тільки зараз дізнався про те, хто ці бегонії спочатку став називати шотландськими.  

Також ви, напевно, чули про американські гібриди. Це вигадала не я, а той, хто керувався тією ж логікою, що і я.

Тож у цій статті вже фігурували: голландські бегонії, шотландські бегонії, американські гібриди. Все це не ботанічні назви, а територіальні.

Але що ж сталося з гібридами, які народилися в Україні внаслідок пристрасного кохання між голландськими, шотландськими, американськими та ще непойми-якими місцевими бігоніями?
Чи стали їх називати українцями, враховуючи їхнє місце народження? Так, але лише далекі зарубіжні колекціонери. Наші клієнти. Наприклад, із Південної Кореї, Китаю.

А що наші, українські колекціонери? Як вони називають бегонії, народжені в Україні? Шотландські.

Згадаймо всі країни, звідки прибули бегонії, які взяли участь у гібридизації. Шотландія, Голландія, США та Україна – ну нікуди без неї. Адже я купила кілька сортів у місцевих, українських колекціонерів.

Нині я бачу у деяких любителів бегоній стійке небажання перестати називати неправильно сорти бегоній, що народилися в Україні. А мені, наприклад, було б приємно, якби сорти, які створили ми, називали українськими.

Якщо ж відійти від територіальної теми, то правильно до сорту вказувати селекціонера, як це є у фіалок, стрептокарпусів тощо. Така практика існує у всіх сімействах рослин. Зверніть увагу, що купуючи насіння у фермерському магазині поруч із назвою, ви обов’язково побачите назву фірми, яка ці сорти вивела. Також і з фіалками, і зі стрептокарпусами. Дотримуватимемося цього універсального правила. Дізнатись імена селекціонерів бульбових бегоній можна у нашому збірному каталозі на сайті, там поряд з назвою сорту у дужках ви побачите імена людей, які працювали над створенням кожного сорту. Це не тільки правильно, а й шанобливо до праці гібридизаторів. Хто займався селекцією, розуміє, що це дуже непросто та затратно. Ці шедевральні рослини створили люди, а чи не територія.

Як ще правильно називати ці бегонії? Прекрасні, грандіозні, чудові, райські, гігантські, неземні!

Джерело: Dimetris.com.ua

Запис Як правильно називати бульбові бегонії з величезними квітами спершу з'явиться на Dimetris.

Як дізнатися, що бегонія вже зросла?  

Так, такі питання теж ставлять і досить часто        Щоразу, коли я представляю якийсь компактний або мініатюрний сорт бегонії.  

Інші варіації цього питання:  

  «Цікаво, якою вона буде, коли виросте!»  
  Звідки Ви знаєте, що вона вже доросла? Може, вона ще підросте?  

Отже, дізнатися, що бегонія ВЖЕ виросла, дуже просто. Достатньо звернути увагу на кількість її листя. Ось ця бегонія на фото вже давно доросла.  

Нагадаю, що я не саджу в один горщик більше однієї дітки. За правильної агротехніки з однієї дітки за два-чотири місяці в горщику виходить дуже пишний кущ.  

Про відношення сортів бегоній до груп міні, міді та максі можна дізнатися з таблиці на нашому сайті: http://streptocarpus-dimetris.com/ds-begonia-catalog/index.php 

Зверніть увагу на заголовки до кожного стовпця. Якщо натиснути на будь-який із заголовків, сорти автоматично відсортуються за заданим параметром. Наприклад, міні, міді, максі.

На фото мініатюрна бегонія DS-Кришталева туфелька.

Джерело: Dimetris.com.ua

Запис Бегонії міні, міді, максі спершу з'явиться на Dimetris.

Продовжуючи тему про сенполій-химерів.

Ось таке цікаве запитання мені поставили на сайті ОК:
«У мене вийшов такий спорт. І як правильно його тепер рахувати, химера чи химерний спорт?»

Отже, химерний спорт та химера – це одне й теж просто з різною смисловою передісторією.

Химерність – це наявність в одній рослині клітин з різним генотипом. У фіалок, в результаті термінів, що склалися у фіалковому суспільстві, химерою називається не будь-яка химера, а тільки периклінальна.

Периклінальна химера – це коли у меристемі є чітке розмежування верств генетично різних клітин.

І виходить, що з того, щоб з’явилася фіалка-химера, мало, щоб з’явилися клітини іншого генотипу, тобто. відбулася мутація, потрібно, щоб ці клітини були ще суворо на своїх місцях.

Саме тому народження химери-фіалки – це два послідовні етапи, що відбуваються у різний час і кожен у своєму випадковому порядку.

Перша необхідна умова – мутація, і вона може статися будь-коли на будь-якому етапі розвитку рослини. При цьому стабільності забарвлення квіток не буде, тому що стабільне забарвлення має тільки периклінальна химера. Отримання відразу периклінальної химери малоймовірно. Іноді переклинальна – «правильна» химера помічається у першому цвітінні, але лише тому, що другий етап пройдено без цвітіння і ми його не помітили.

Другий етап – просторовий перерозподіл клітин на правильний периклінальний порядок.

Цей другий етап також може статися у будь-який час і знову ж таки випадковим чином.

Найчастіше збільшити цю можливість допомагають квіткарі, відбираючи найбільш правильні пасинки. Це один із процесів селекції.

Вивести периклінальну химеру з інших видів химер (мозаїчної та секторіальної) – це також селекція.

З усього сказаного вище виходить, що словосполучення «химерний спорт» – це химера з передісторією – виведена штучно чи випадково з раніше визнаного іншого сорту. У цьому випадку має бути вказана назва цього сорту. Якщо попередником химери не був визнаний раніше сорт, то слово “спорт” недоречне, тому що поруч зі словом “спорт” має бути вказана назва “від чого”.

Слід одразу зазначити, що химерні спорти можуть бути отримані з одного й того самого сорту різними людьми. Тому, перш ніж назвати свою «нову химеру», слід пошукати, а чи були раніше отримані вже такі химери. Якщо були, і їм вже дано назви, то є сенс вживати саме їх, а не давати власні назви, щоб не вносити плутанину. Також розумно звернутися до селекціонера сорту, адже ймовірно, що шанси на першість отримання химери у нього найвище.

Якщо ви не знаєте, що таке химера і до чого тут спорт – ось словник термінів, який я склала для нашого сайту:  http://dimetris.ru/news/articles/slovar-fialochnyh-terminov

Також вам може бути корисна стаття Павла Єнікєєва про різні типи химерності: мозаїчні химери, секторіальні химери, мериклінальні химери, периклінальні химери
http://dimetris.com.ua/site/all/senpolii_himery

Джерело: Dimetris.com.ua

Запис Як правильно: “химера” чи “химерний спорт”? спершу з'явиться на Dimetris.

Хімера може народитися у будь-якій колекції фіалок.  
На мій погляд, абсолютно справедливо, коли людина, яка отримала химеру у своїй колекції з, наприклад, нашого сорту, надає цій химері нове ім’я на власний розсуд. Також у графі “селекціонер” вже має значитися не ім’я селекціонера вихідного ґатунку, а ім’я тієї людини, в колекції якої народилася ця химера.

Народження сенполії-химери іноді проходить легко та безтурботно. А буває і навпаки, коли лише один квітконос на фіалці розквітає химерно, або частина рослини химериться. І тоді колекціонер фіалок має тривалий час працювати над тим, щоб химера-таки збереглася.

У будь-якому випадку, якщо химера народилася у вас – ви її автор. Ви – її селекціонер. Селекція – це відбір. Хто здійснив відбір – той і селекціонер.

Єдине, що я хочу порекомендувати вам робити щоразу, коли у вашій колекції народжується нова химера – пошукати на просторах інтернету інформацію про химерні спорти з вихідного ґатунку. Часто буває, що в різних колекціях народжуються однакові химери з одного сорту.

На фото химерні спорти з сорту DS-Сяючий Дзвіночок. Обидві сенполії-химери народилися в моїй колекції: DS-Сяючий Дзвіночок-химера та DS-Пінка. Я також знаю, що крім цих двох химер сорт DS-Сяючий Дзвіночок дав і інші химерні спорти. Сподіваюся, вони придбали гарні імена та радують любителів фіалок-химер по всьому світу.

Джерело: Dimetris.com.ua

Запис Про народження нових сенполій-химер та про авторство спершу з'явиться на Dimetris.

Чи можна садити в один горщик різні сорти бегоній, щоб створити гарну та яскраву композицію?

Таке запитання мені поставили, і я намагатимусь докладно на нього відповісти, проілюструвавши свою відповідь наочними фотографіями, а також наведу приклади сортів, які можна посадити разом.

Різні сорти бегоній можуть значно відрізнятись один від одного за своїм типом росту. Є сорти компактні, вони не виростають більшими ніколи. А є сорти високі, швидкорослі, з яких виходять величезні розкішні кущі.

На фото ви бачите дві дорослі бегонії, DS-Султана (велика) та DS-Кришталева Туфелька (міні). Як приклад взято далеко не найвищу і не найменшу бегонію, але ви вже бачите, наскільки вони відрізняються за розміром.  Якщо посадити дві таких бегонії в один горщик, то більший сорт просто «заб’є» мініатюру, не дасть їй повноцінно розвиватися. Вона або чахне, або зовсім загине.

Щоб створити гарну строкату композицію у вас у приміщенні, можна просто красиво розставити бегонії різних сортів так, щоб вони контрастували за кольорами, підкреслюючи красу один одного. Але при цьому важливо, щоб кожна рослина отримувала достатньо світла – це один із найважливіших факторів, що впливають на здоров’я бегоній.

Ну і як компроміс – посадити в один горщик різні сорти все-таки можна, але це повинні бути обов’язково максимально схожі на тип зростання сорту. При цьому рослини, які висаджуються разом, повинні бути однакового віку, однакового розміру на момент посадки.

Приклади сортів, які схожі на тип росту:

DS-Велике Серце та DS-Вишня у Шоколаді;

DS-Готика та DS-Весняний Сад;

DS-Гіпноз і DS-Тигреня;

DS-Лебідь та DS-Райський Птах, DS-Малинка. З цієї трійки вийшла б шикарна композиція!

Ви можете пофантазувати на тему композицій, подивившись повний каталог DS-Бегоній: http://streptocarpus-dimetris.com/ds-begonia-catalog/index.php

DS-Лебідь та DS-Райський Птах – сорти, які можна посадити разом.

Мініатюра DS-Монетки на листі сорту DS-Велике Серце.

Друзі! Запрошуємо вас приєднатися до нас у соцмережах. Там регулярно, щодня, публікуються різні корисності, які вам можуть стати в нагоді у вирощуванні красивих стрептокарпусів!

  Наше головне дітище, канал на YouTube: https://www.youtube.com/user/dimetriscomua

    Сторінка Dimetris у Facebook: https://www.facebook.com/dimetris.ds

А також додавайтеся до нас у друзі або підписуйтесь:

Instagram: https://www.instagram.com/elendimetris/

Фейсбук, Олена Єнікєєва: https://www.facebook.com/dimetriss

Фейсбук, Павло Єнікєєв: https://www.facebook.com/pasha.alhimik

Джерело: Dimetris.com.ua

Запис Чи можна садити в один горщик різні сорти бегоній, щоб створити гарну та яскраву композицію? спершу з'явиться на Dimetris.

Розглянемо асоціативний алегоричний приклад роботи ДНК.  Гени – це ніби двері, в складному багатоходовому лабіринті з безліччю кімнат, в яких безліч інших дверей з виходами в інші лабіринти з іншими кімнатами. І в якійсь кімнаті можуть відкриватися якісь ознаки чи властивості організму. Така ось бродилка.

Так ось, епігенетичні механізми – це замки та ключі від дверей.

І ось ходите ви лабіринтом, а у вас тільки невелика зв’язка ключів, які підходять не до всіх дверей. І частина кімнат вам просто недоступні.

Наприклад, маєте ви багатокімнатну квартиру, в якій всі двері броньовані і з замками. А ключі у вас є лише від однієї кімнати. В результаті, фактично, ви маєте не багатокімнатну квартиру, а однокімнатну. І не так страшно, якщо у вас немає ключа від якоїсь кімнати.  А якщо у вас немає ключа від кухні чи туалету?

Ось так побудовано ДНК. Щось відкрито, щось зачинено. І певний набір ключів у певний момент дозволяє відчиняти лише певні двері.

І найцікавіше в тому, що відсутні ключі можуть лежати в найнесподіваніших місцях, також як і нові двері можуть знаходитися в найдивніших куточках.

Згадуємо казку про Буратіно J)

І ось ви заглядаєте в якусь комору. А там на поличці лежать ключики.

“Опачки, як чудово!” – скажете ви. Наприклад, на ключах навіть зазначено, від якої вони ¦двері, і ви навіть знаєте, де вона знаходиться.

Але буває так, що ці ключики пристебнуті іншим замком, від якого у вас, на жаль, немає ключа.

А може бути так, що двері відчиняються не одним ключем, а двома-трьома і більше. Буває так, що треба відчинити замки по черзі, а може, що тільки разом.

Буває так, що поки ви шукали один ключ, втратили інший. А буває так, що взявши один ключ, ви повинні віддати інший, тому що на зв’язку не можна повісити всі ключі, воно буде надто важке, і ви його просто не віднесете далеко. Додамо сюди, що двері можуть зачинятися, і вже зачинятися на інший замок. А буває так, що ви двері відчинили, а там зовсім не те, що вам хотілося, а навіть навпаки, аж до злого голодного ягуара.

Така ось божевільна тактична бродилка, схожа на розкладання пасьянсу, лише різниця в тому, що коли ви кладете карту, у вас відкривається новий пасьянс, який також потрібно скласти.

Тобто. наявність гена – не обов’язкова умова його роботи. І умови, за яких включаються і вимикаються гени, можуть бути дуже і дуже складні, багатоходові, навіть суперечливі, і керуватися зовнішніми, а не тільки внутрішніми факторами.

До речі, саме тому в народі існує дуже правильне повір’я про те, що вагітну жінку треба берегти та догоджати їй, бо від цього залежить, як розвиватиметься плід.

Так, це дуже важливо. Розвиток плоду, включення та вимикання генів може керуватися гормональним балансом самої жінки. Еволюційні закони заточені те що, щоб народжена людина максимально пристосований до тих умов, у яких існує на цей момент жінка. І після народження дитина продовжує формуватись, і епігенетичні процеси не припиняються. Ви можете помітити, як дитина була схожа спочатку більше на одного з батьків, а потім на іншого. А потім вже на бабусю-дідуся, і т. д. Епігенетичні закони працюють і при формуванні мозку. Спочатку дитина захоплюється одним, а потім іншим. Це нормально. Тому що спочатку може формуватися один розділ мозку, який відповідає за певні здібності, потім інший. І це все нерівномірно. Одна дитина заговорить у півтора роки, а друга у 5 років. Одна дитина зможе математичні здібності відкрити у 5 років, а інша у 15 років і т.д. І можете спробувати найняти сотню репетиторів з якогось важкого для вашої дитини предмета, але якщо ділянки мозку для цих здібностей ще не сформовані, всі ваші праці марні.

Ми відволіклися, повернемося до наших стрептокарпусів. Все відносно просто, коли при заплідненні гени змішуються з генами свого виду.  Алгоритм їх роботи, у тому числі алгоритм і послідовність включення та виключення, вже відпрацьовані часом.

Гірше, коли поєднуються гени різних видів. І тут може бути хаос.

Заходьте ви в під’їзд, а планування поміняли, інші двері, кімнати іншої форми, замки чужі. Який замок ви відкриєте, куди зайдете і що ви знайдете? А чорт його знає, тільки методом тику і визначте.

Так виникають нові властивості, і зникають старі. Властивості можуть керуватися невідомим для вас алгоритмом.

Це і проблема, і водночас дуже цікаво.

Наприклад, хочу показати один із спостережуваних мною ефектів переходу розеткової форми стрептокарпуса в стеблову і навпаки.

Причому найцікавіше те, що гібриди, які мають ці властивості, отримані з розеткових видів. Це говорить про те, що гени, які відповідають за перехід у розеточну форму і навпаки, можуть перебувати в будь-якому вигляді та гібриді стрептокарпусу, навіть у тих, які ніколи цих властивостей не виявляли.

Ще цікаве спостереження полягає в тому, що якщо стрепс перейшов у стеблову форму, то перевести його назад у розеточну форму дуже важко і навіть неможливо. Навіть при розмноженні, нові дітки будуть народжуватися, залежно від того який лист, що виріс з якого місця, ви посадили. Тобто. Епігенетичні зміни можуть зберігатися тривалий час.

Тому якщо у вас розетка раптом перейшла в стебло, і ви хочете отримати дітки розеткової форми, то вам треба садити листя, що виросло на рослині в той час, коли рослина була ще розеткою. Все посаджене листя вже зі стеблової форми, можуть давати тільки діток зі стеблової формою.

Ці рекомендації можуть бути актуальними і за інших якихось ознак, керованих епігенетичними законами.

Наприклад, повне припинення нарощування листя на користь квітконосів. Стрептокарпус починає квіти і випускає лише одні квітконоси. Вивести із цього стану деякі сорти просто неможливо.  І залишається лише насолоджуватися цвітінням. На жаль, такі сорти виснажуються та можуть загинути. Відновлення таких сортів можливе лише через посадку листя та отримання нових діток. Але іноді такі епігенетичні зміни, що регулюють перехід у фазу цвітіння, можуть передаватися вже діткам. І в цьому випадку народжена дітка з 1-2 дитячими листками відразу ж переходить у цвітіння.  Допомогти може лише вирощування діток з листка зі зниженим освітленням або вночі понад 13 годин.

Але бувають сорти, які після фази цвітіння повертаються у фазу нарощування листя. Збільшують 2-3 листи і знову переходять у фазу цвітіння. Наприклад, так поводиться наш сорт DS-1573.

http://dimetris.com.ua/forum/viewtopic.php?t=10383

Викладені вище випадки виходять завдяки тому, що є види стрептокарпусів однолистні, є розеткові, а мають стебло. Є стрептокарпуси квітучі розмірено, а є напливами. І цілком імовірно, що гени, відповідальні за ці властивості, можуть перебувати у всіх видах, але в різному, включеному чи вимкненому стані. А ось як саме, за допомогою якихось зовнішніх чи внутрішніх чинників відбувається їх включення чи вимкнення, на сьогодні більше питань, ніж відповідей.

Джерело: Dimetris.com.ua

Запис Епігенетичні питання міжвидових гібридів, зокрема стрептокарпусів спершу з'явиться на Dimetris.

Квіткові виставки – це криниця квіткового фольклору, яким щедро діляться відвідувачі – новачки-квіткарі. Як передмову до цієї статті хочеться привести один із найпоширеніших фіалкових міфів:

“У мене росли різні фіалки. Але згодом вони всі перезапилювалися між собою, і тепер стали всі сині.”

Відповісти на таку дивовижну історію, яка часто розповідається, хочеться зустрічним питанням: якщо європейський хлопець одружиться з китаянкою, і вони почнуть жити разом, “перезапилюватимуться”, то чи стануть вони виглядати однаково? Чи набуде цей європейський хлопець азіатські риси обличчя своєї дружини, а дівчина-китаянка виглядатиме як її чоловік-європеєць?

Відтінки кольорів фіалки не можуть змінюватися через сусідство з іншими фіалками. Це абсолютно виключено   Однак цей міф народжений не на порожньому місці.

То чому іноді одна й та сама фіалка змінює свої зовнішні ознаки?
Або чому дітки фіалки можуть цвісти не так, як цвіла матенинська рослина?
Причин може бути кілька. Розглянемо їх нижче.

1. Мозаїчна химерність (не плутати з периклінальною химерністю – саме вона в середовищі фіалочників приймається за бажану химерність, коли всі квіти прикрашені однаковими радіальними смугами – т.зв. химерне забарвлення, фіалки-химери). Мозаїчна химерність – це коли в одній рослині хаотично (у цьому і полягає відмінність з периклінальними химерами, які мають чіткі правила) перемішані клітини з різним генотипом. І в залежності від того, яких клітин розмножилося більше, таких ознак і буде видно більше у квітках. Зазвичай забарвлення таких фіалок складається з мазків різного розміру та форми. Листя теж може мати хаотичну плямистість.

Іноді навіть може бути ситуація, що поступово один тип клітин повністю витісняє інші, і в цьому випадку фіалка назавжди перетворюється на одноколірну. Найчастіше синій колір витісняє інший, або більш насичений пігмент витісняє світліший – той самий ґрунт для міфу, про який йдеться на початку статті.

2. Химерність пластидна. Це теж химери, тільки різними будуть не самі клітини, а напівавтономні включення у клітинах – пластиди, які мають свій власний генетичний код. Візуально і з поведінки цей тип химерності схожий на попередній.
    
3. У геномі фіалки може бути кілька активних генів, які відповідають різні пігменти. У цьому випадку принцип домінантних і рецесивних ознак, що вивчається в школі, не працює, тому що кожна ознака якоюсь мірою може проявлятися. І інтенсивність цих проявів може бути хаотичною, або керуватися іншими генами, які, у свою чергу, можуть керуватися вже третіми генами і навіть групами генів. Ця причина мінливості у фіалок є найпоширенішою. Її можна назвати “грою генів”. Ну а правил у цих іграх безліч.
    
4. “Стрибають гени”. Їх називають транспозон. Це такі ділянки геному, які здатні до переміщення геном. І оскільки різні місця в геномі можуть бути більш менш “читаними”, то і активність генів, що знаходяться в них, також може змінюватися. Також дивно, що “мобільні гени” можуть не тільки переміщатися геном, але і “розмножуватися”, дублюючи при переміщенні, – що веде вже до незворотних змін. “Розмножені” гени можуть працювати вже експресивніше, приховуючи і навіть пригнічуючи роботу своїх конкурентів. Так, якогось пігменту може бути настільки багато, що іншого пігменту просто вже не буде помітно. Або навпаки, потрапляючи до менш “зчитуваного” місця, зовнішній прояв їх роботи може стати непомітним.

Що можна порадити людям, які хочуть застрахувати себе від фіалок:

1. Купуйте сорти фіалок з найпростішим забарвленням   Якщо вас це не влаштовує, будьте готові до спорту. Вам доведеться змиритися з тим, що ви є учасником біологічної лотереї.
    
2. Намагайтеся не створювати своїх фіалок стресів. Тому що саме критичні умови стимулюють епігенетичні зміни.

І, звичайно ж, варто пам’ятати, що висока «спортивність» фіалок і найвища різноманітність сортів мають одні й самі причини. Тому якби фіалки не були такими мінливими, то й не було б не лише спортів, а й величезної кількості сортів. Тому не виключено, що саме у вас якийсь сорт фіалки спортанет так, як ніхто раніше, і саме ви будете володарем унікального дуже красивого екземпляра.

Джерело: Dimetris.com.ua

Запис Чому фіалки йдуть у спорт? спершу з'явиться на Dimetris.

Boea hemsleyana, сімейство геснерієвих. Дивовижна рослина, неприборкана. Неприборкане тому, що не обдурити його ні фітолампами, ні температурою. Boea hemsleyana – рослина у вираженому періоді спокою.
Ті ушкодження на листі – ознаки осені, і Boea hemsleyana нам явно дає зрозуміти, що вона в курсі, яка зараз пора року.
Навіть у приміщенні, де абсолютно немає натурального освітлення, де цілий рік однакова температура повітря, тривалість світлового дня, підтримувана фітолампами, Boea hemsleyana все-одно відчуває пору року. Восени починає старіти і псується листя. Те листя, що не опало, втрачає тургор і рослина виглядає дуже пригніченим. Але як тільки наближається весна, Boea hemsleyana відроджується: листя набуває тургор, відновлюється зростання, закладаються квітконоси.
Розкажіть про свої кімнатні рослини, які виявляють непохитну річну циклічність і не дають себе обдурити штучно створеного літа тут: http://dimetris.com.ua/forum/viewtopic.php?t=10119

Джерело: Dimetris.com.ua

Запис Boea hemsleyana, сімейство геснерієвих спершу з'явиться на Dimetris.